Бармореволюція в психіатрії

В свої часи, коли я активно займався реабілітацією алкашів, наркоманів та бомжів, задля ефективних результатів, був змушений активно співпрацювати з пострадянською психіатрією. Всілякі
лтп, пнд, психушки стали мені як рідний дім.
Це пекло яке існує поруч з нами, на сусідній вулиці, яке ніхто не хоче помічати, такий собі паралельний світ. Спочатку я все те вивчав, роздивлявся. Через деякий час, розробив програму яка призвела до революційних результатів в реабілітації психічнохворих та поверненню їх до нормального життя. У чому суть??

Заклади які використовують для лікування "непотребу суспільства" є екосистемою, яка не зацікавлена в лікуванні психічнохворих. Там займаються чим завгодно але не лікуванням. Утриманням? так, господарською діяльністю - так, зароблянням грошей, будь чим але не лікуванням.

 У мене був картбланш - ми забеспечивали ці заклади гуманітарною допомогою, тому я отримав важелі впливу на рівні МОЗ.
 Продажних "лікарів ми купили, садистів залякали, (одного навіть звільнив) а тих працівників які вірили в терапевтичний ефект лікування об'єднали в творчі групи з якими почали активно співпрацювати.

Хворих ми також поділили на 3 групи.

1. Ті хто не хоче лежати на психушці, усвідомлює свої психічні відхилення, та має бажання змінити своє життя на краще. (фокусгрупа). З цієї групи ми отримали 100% позитивний результат. Люди виліковувались і назад не повертались, відстежували ми їх на протязі 5 років.
2. Ті хто не хоче визнавати свої проблеми, але не хоче знаходитись в неволі
3. Психи які адаптувались і їх все влаштовує. (найтяжчий випадок)

В першій групі мороки було менш за все, достатньо чітко пояснити людині діагноз та показати вихід з хвороби, як вона сама починала активно долучатись до свого лікування. Позитивний результат досягався через три-шість місяців. Проблема була в адаптації до нормального життя, пошуку роботи, примирення з рідними, проведення роз'яснювальних робіт з ними, бо в більшості випадків нездорова атмосфера в родині - головна причина психічних зривів. Але все можливо якщо є бажання. Достатньо повернути людям надію, що все буде добре.

З другою групою було складніше, там люди були агресивними, звинувачували в своїх проблемах всіх і вся, не мали бажання брати на себе відповідальність. Але ми мали потужні важелі - їх бажання вийти на волю. У тих з ким мали прогрес, переводили до першої групи, це було прикладом та мотивацією для "второгодникофф.

Найтяжче було з "трьошкою, Їх все влаштовувало, безкоштовне житло, харчування, наркотики - все це надає психіатрична клініка. Досить великому відсотку психів це абсолютно подобалось і вони категорично відмовлялись виходити на волю. Хтось з них ухилявся від різного роду відповідальностей, часто симулювали припадки, дехто з них просто боявся виходити бо мав на волі проблеми. Єдиний спосіб допомогти таким людям - зруйнувати їх зону комфорту. Проблемою є те що система в цьому не зацікавлена, а психічно хворі - такі самі люди як всі інші, хитрі, підступні, вміють маніпулювати, іноді значно краще це роблять за здорових людей. Подивиться наприклад на дітей - ще ті маніпулятори. Важко працювати в таких умовах, але цілком можливо.
Якщо з одного боку обережно, дуже обережно, руйнувати їх зону комфорту, а з іншого захищати від зриву та підтримувати стабільний стан, через місяць - два, деяких з них можна було переводити до другої групи. Насправді все це дуже цікаво якщо маєш до цього хист та потяг.

Ітогіпадвєдєм. Якщо людина не має фізіологічних вад і її хвороба викликана психічними травмами та негативним життєвим досвідом, серед таких людей нема невиліковних. Головне знайти підхід, та змінити систему каральної совдеповської машини по знищуванню людей.