Рухайся в середину

Зовнішній розвиток, для особистості немає ніякої користі_,  він корисний лише для системи в якій існує особистість, будь то рід,  країна, компанія, будь яка система в якій ця особистість є «пан гвинтко або пан шпунтко»

Як тільки

потреба в цій особистості зникає система дає людині під сраку, захоплюючи у свій полон нового довбойоба готового працювати вдвічі більше за вдвічі меншу зарплатню.

Як вони люблять казати – незамінних людей не існує. Ще та маячня, не те що замінних не існує, просто двох однакових людей не існує в принципі. Кожна людина унікальна, але системі на це начхати, так само як тобі начхати на унікальність курки яку ти щойно з’їв.

Навіть якщо самий крутий з незамінних, буде розвиватись назовні, він може збільшуватись тільки у кількісному напрямку. От було у тебе дівчини нуль. а зараз є – кількість один штук. У тебе одна жінка а у імама шість – кількість. У тебе жодного офісу у власності, а у нього п'ять, у п'ятому є джакузі і до нього приходить одна, ні, п’ять хтивих дам потерти спинку. Ти була тіко у Львові один раз, а вона була там тричі, і ще кожного літа (і не тільки) їздить на море, дивитись на "старікаіморє.

Кількість, кількість, кількість!! І ще раз кількість, жодної користі. Всі ці сумнівні надбання ти принесеш на цвинтар, щоб зробити його ще багатшим, так роблять всі!!

А як треба?? Рухайся всередину. 

Перший крок – задай собі запитання чому ти така/такий.

Другий – почни себе досліджувати, який ти насправді, накупи книжок по психології та почни вивчати свою поведінку та її модель, свої психічні реакції на ті чи інші події.

Знайди всередині свій дух, досліди його та почни нарешті духовне , а не тільки фізіологічне або емоційне життя.  

Яка в цьому користь, всі ж все одно помруть??

Ця гнила тема, що всі помруть – брехня. Має всі ознаки депресивного світогляду, а депресія це брехня. Ти маєш ресурс – час та здоров'я.  Цей ресурс рано чи пізно закінчиться, тому у тебе є можливість використати його з максимальною користю, або просрати, вибір твій  і відповідальність твоя. Не перед  якимсь там смішним жидівским, спонтам божинькай який бігає з воплями в ідіотській піжамі по хмаринке та трусить кулаками на тебе – «громімолніятисячачертейтєбєвпєчєньіякарьвсракуахтигрєшнікбєдний» . 

Ні, є дійсно страшний суддя – ти сам. Нема нічого гіршого ніж в одну хвилину усвідомити що ти бездарно просрав всі полімери.  Що ти не використав можливість, а зараз вже пізно і нічого змінити не можна.  Ось це найгірше. Відповідальність перед самим собою.

Тому рухайся всередину, зростай духовно та пізнавай всесвіт який значно більший та складніший, за твою уяву про нього.