Конфлікт між прагненням смерті та соціальним договором - як причина психічного розладу.

У 2009 році до мене звернулась жінка у віці 52 років зі скаргами на тривожність, депресії  постійні конфлікти з близькими.  Перша сесія не принесла потрібного результату, я так і не зміг поставити діагноз. Це означає лише одне - пацієнт приховує свої справжні проблеми.
Ми говорили про все, але конкретики було мало. Я розробив декілька напрямків по яким планував на другу сесію провести тести. Одним з головних були конфлікти з донькою. У людини в принципі не може бути у зрілому віці, конфлікту з дітьми, бо вони є тільки у дітей)) стосовно батьків, хіба що у вигляді переносу або компенсації.
Пацієнт довго знаходилась у захисті та приховувала від мене реальні проблеми за загальними фразами.

- В чому саме полягає природа ваших конфліктів з донькою??
- Вона мене не розуміє!! Не підтримує!!
- А повинна??
- *пауза* Повинна!! Я її мати. (ознака домінування)
- Вона доросла людина. Вона не повинна виконувати ваші вимоги, вже не дитина. Що саме ви вимагаєте від неї а вона не виконує??
Клієнтка вже знаходилась у стані емоційного збудження і ми дуже близько підійшли до катарсису.
- Вона не хоче доглядати бабусю!!
-  А повинна?? Це ж ваша мати, ви в першу чергу повинні їй приділяти увагу.
- Я не можу, вона з мене всі соки випила, я з нею жила пів року - витратила на неї ВСЕ СВОЄ ЗДОРОВ'Я (показова фраза), а донька *така погана* не хоче з тією бабцею "жити" в одній квартирі.  Вона ж її Бабця!!
І тут я вирішив нанести свій удар))
- Ясно, кажу, одне мені тільки не зрозуміло, чому ви вирішили свою матір саме отруїти, а не задушити або скинути з вікна.. чому саме отрута??
Німа сцена, сльози, страх в очах, звідки ви знаєте, я про це нікому ніколи не казала і все таке. Коротше тьотю вилікували і все у неї тепер гаразд.

В самому бажанні вбити когось нема нічого поганого, це нормальне, здорове бажання. Ми вбивці, ми вбиваємо заради їжі, заради самозахисту, заради розваги. Проблеми з психікою починаються коли бажання вбивати - прагнення чиєїсь смерті, входить у конфлікт з соціальним договором, або як кажуть люди - совістю. Саме ось це прагнення та заперечення свого прагнення,  розхитує психіку людини до того стану, що вона втрачає здоровий глузд. Замість того щоб тихенько вбити і жити далі, людина доводить себе до такого стану що взагалі жити не може.
Зрозумійте мене правильно. Я не кажу що треба вбивати, ні в якому разі. "ребятадавайтежитьдружно". Я лише хочу сказати про те що само по собі, це бажання, не є психічним розладом, воно ним стає коли входить у конфлікт з установками в яких живе людина. І якщо вона не здатна сама з цим розібратись їй потрібна допомога спеціаліста, бо скоріш за все така людина збожеволіє та справді почне вбивати, гвалтувати, руйнувати саморуйнуючись.