Садизм та пацифізм

Дуалістичний світ.
Сьогодні буде суцільний дуалізм, з цієї моделі, яка як будь яка модель є неповною та фрагментарною ми подивимось
на пару садизм/пацифізм. Складові пари не зовсім адекватні одна до одної, тому почнемо з термінів щоб не витрачати свій час на непорозуміння.
Садизм традиційний, чистий - прагнення руйнувати. Це прагнення є глибинним, закладеним інстинктами, пов'язаним зі способом нашого харчування. Бажання упіймати, гризти, рвати, добити жертву (щоб її з'їсти). Також цей інстинкт проявляється і в сексуальній сфері і у соціальній як прагнення домінування. Ще раз для особливо кмітливих - це самодостатнє прагнення не пов'язане з приводами які ми шукаємо собі на виправдання.

Як там у класика.. "в каждом із нас єсть звєрь, я слишу его ричаньє когда танцую".

Але у цій стать-ї   ми говоримо про садизм забруднений - ваімябобра. Наприклад ти йдеш по вулиці і бачиш як гопарь хопає класну цьолачку та тащить її у під'їзд щоб там позбавити життєвих ілюзій. Нормально якщо у тебе виникає емпатія до тієї дівчини і ти хочеш її захистити. Але як тільки ти наносиш перший удар по порожній голові гопника, ця вся мішура з тебе злазить як кисель і ти сповнюєшся чистого бажання руйнації. На тому киселі побудоване все наше суспільство, ми постійно змагаємось - хто ж з нас козак а хто розбійник. Хоча відповідь на це питання відома дууже давно. Хто кому начесав рило той і пише історію. Цей стриманий, окультурений садизм і є головним чинником соціального договору, умовного порядку на який всі люто дрочуть намагаючись той порядочєк зберегти, вигадують закони, релігії, правила поведінки в школі і все таке. Я порядочєк люблю))
Але жіночки цього не люблять нижче поясню чому. Вони в таких умовах відчувають себе некомфортно, їм нема місця для маньо-вру.

Поц-ифізм звичайний
Цей стан постійної боротьби за врожай стомлює, тому на інше плече терезів потрохи починає накатувати людська маса, спочатку пруть поцики, нащо нам та війнаваімябобра пішла вона на. Потім коли щелепи порядку ослабли, приходить молода шпана яка шляхом революції створює хаос на платформі якого будується новий порядок. І так без кінця до кінця. Коротше, поцифізм це релігія невдах яким пофіг будь що, аби не заважали цидіти пиво та вдупляти в монітор. Пацифісти - гальмо еволюції, бо правила гри нам відомі - альфа повинен всім понакладати піхвеців щоб отримати всіх тьолак та передати кращій геном нащадкам. На цьому все тримається.
Пацифізм жіночій.
Він геть інший. Суть жіночого пацифізму полягає у їх жадності до різного геному. Бо жінки мудріші за чоловіків, інтуїтивно відчувають що краще різноманіття ніж те що краще. Там де ти бачиш виродка якому треба набити морду, знищити, жінка бачить біопотенціального батька якому вона хоче народити дитину. Не тому що так вже сильно хоче насправді, просто програма така у неї. Саме тому жінки муче-густо виступають миротворцями, типу "рібята давайте жити дружно я вам обом по черзі дам, а хочте і зразу обом".
Ще врахуйте жіночий материнський інстинкт захисниці і ви будете мати 100%го пацика 80го лейвела. Це не погано не добре - це життя.  Коли у хлопця низький тестостерон або він ріс без батька, ця жіноча ментальність захоплює його свідомість і робить з нього підора хіпана. Такі "хлопці (які насправді напівжинки) ходять всім посміхаються, а коли їх ображають пишуть довгі жалоби, в яких виплескують всю драму своєї інтелігентської душі, замордованої нарзаном, про те як важковстранєсавєцкайжидь. Вони ніколи не зізнаються вам у слабкості, у тому що він звичайний йобаний сцикун, нездатний дати відсіч агресору, вони знайдуть 100500 способів як залишитись "вищє всього цього меркантильного примітиву. Я також до цього ставлюсь з розумінням, як то казав один кеп - щомаємотемаємо.

Ітогогого
Садизм це основа буття, яка у кращому випадку приймає образ гендальфа білого і замість того щоб пиздити з хижою, м'ясоїдною посмішкою, робить вумний вигляд та приговорює - за діло!! за діло!! Але ж ми з вами знаємо, що це лише виправдання, яке не виправдовує, а навпаки обвинувачує. Садизм як темний так і світлий має поживну середу - мазохізм,  бажання саморуйнуватись або бути слухняним (білий варіант). До мазохізму не мають стосунку лише інші садисти які перехоплюють ініціативу та самі пиздять батька.
Альтернативою садизму є пацифізм, чоловічий похуїзм та жіноче активне миротворство. Вони різні але поєднуються для боротьби з тиранією. Так воно все плямкає, чавкає та крутить колесо сансари, на протязі вже мільярдів років, так було і буде. Чи є з цього всього якийсь вихід?? Я зараз не казатиму про СІРЕ, бо ми до цього цирку стосунку не маємо. Я про кольори.
Так, я бачу єдиний вихід у творчій самореалізації. Але для цього треба вирішити дві проблеми.
1. Позбавитись лемінгів, які не здатні творити або хоча б аналізувати, здатні тільки лайкати. Ця хуйня породжує слабкість митця, для якого вже не важливий є внутрішній пошук гармонії, внутрішня драма, він просто задовольняється попу-лярвністтю.
2. Позбавитись хижаків, це друга карна після ремісника, перед правителем, яка позбавляє митця  змоги творити. Бо як тільки той щось намутив, до нього підходить "Сишиш" якій розуміє що легше відняти ніж творити.

Якщо ці два чинника в свідомості цієї вашої планети будуть пригнічені, людство матиме шанс на вихід з того білячого колеса. Тому ні садизм, ні його брат та сестра поцифізьми не здатні допомогти, вони тільки сильніше закручують те "атикрутиськолесо"