Без сенсу існування.

 Відсутність сенсу людського існування - вічний байан. От і вчора я прочитав ту статтю де вмираючий від раку шлунку (за підтримки жидівського макдаку) рекламщик, розказує про своє жалюгідне життя. Буває таке.. людина на хвильку прокинеться,
нервово посіпається, мовляв, як це о_О мені здається нема сенсу і знов те колесо крутити.

Швиденько по пунктах.

1. Відчуття відсутності сенсу буття - це відчуття. Воно ніякого стосунку до сенсу або його відсутності не має. Це так говорять, мовляв - блять а у чому сенс?? Це такий емоційний стан духовної порожнечі, вакууму у якому розум намагається за щось зачепитись. Тому не шукай сенсу у такому стані ти не знайдеш - шукай ту порожнечу і як її заповнити.

2. У будь якої дії є сенс. Наприклад ти жереш, среш і регочеш, начебто сенсу нема, ні!! він є - обмін речовин. Ти ходиш на роботу, 20 років, сенсу ніякого, ні!! Він є - хтось на тобі заробив грошей, зробив соціальний стрибок, був альоша як ти, а став Алєксєй Стіпановіч, з джентльменським набором - квартира, машина, дача, жінка, коханка та десяток фальшивих друзів.  Завжди є сенс.

далі самі пишіть свої пункти

Що і Як??

Сенс не шукай, створюй. Створи сенс свого існування. Твори не в годину смутку, тоді перевіряй,  твори під час приливу творчої енергії. Все ясно?? Наприклад вигадай таке - сенс мого існування, доглядати пса інваліда. Нічо так. Ну або створити сім'ю, будь що обирай і вперед. Навіть якщо це повна туфта це буде твій вибір і наслідки, твоя слава або ганьба. І цього у тебе вже ніхто не відніме. Бо перед Всесвітом, людьми, перед цим асфальтом яким ти крокуєш - все твоє - твоє.