Коріння всього зла

Причиною всіх страждань людства є механізм внутрішньовидової конкуренції. Саме цей атавізм еволюції змушує людей боятись, принижувати, вбивати один одного. Замість того щоб об'єднати потенціали для спільного досягнення мети,
люди прагнуть досягти домінування один над одним, щоб самостійно юзати головний ресурс - общак. Примітивні свідомості пов'язують це з егоїзмом, ще примітивніші називають це "Его" гадки не маючи що таке Его взагалі.
Але ми з вами знаємо у чому справа. Справа у обмеженості та небажанні переходити на новий рівень розвитку. Закоренілість відсталості.

Сьогодні ми допоможемо тим хто хоче зробити цей крок вперед, бо їм вже нудить від "прєлєсті цього обриганого та обісраного буття.

Для цього треба ввести певні терміни та зруйнувати певні твердині.

Який сенс мені змінюватись, якщо людство не зімнеться?? 
На прикладі. Ти приходиш до лісу на відпочинок, але бидло яке було там до тебе накидало сміття. Логічним є прибрати це сміття, та не залишати своє. Але здоровий глузд пригнічується дурістю: Який у цьому сенс бо бидло знов насмітить. Та ще є містичний хтось, комунальний бог який ПОВИНЕН це все прибрати.

Сенс є і він екстремально дієвий. Але тобі треба зрозуміти що таке багатошаровість всесвіту. Кожен з нас існує в унікальному особистому варіанті всесвіту. У кожного є СВОЯ унікальна Доля, геном, система поглядів, букет хвороб тощо. І хоча складається хибне враження що МИВМЄСТЄ!! Насправді це не так. Наприклад ти їдеш з кимось у маршрутці, і ось серце того хто сидів поруч зупинилось, його галактика вхопила калапс. Так, ви ще будете деякий час "вмєстє,  поки не приїде тру-повозка або маршрутка яка повезе тебе далі. На цьому ваше тимчасове поєднання закінчиться, його вже нема, а ти живеш далі, як нічого не було. Бо у кожного своя доля, хтось володіє банком, а хтось бомжує на вокзалі.

Ти можеш обирати сам свою долю. Далі з термінами.

Вакансія - незайманий, молодий варіант всесвіту. Можливість яка відкривається для тебе, яка знаходиться у зоні твоєї досяжності.
Бачення - здібність розгледіти відкриті вакансії.
Твоя вакансія - вакансія яка є гармонічною для твого особисто-унікального всесвіту.
Чужа вакансія - молодий неадаптований варіант всесвіту який не є гармонічним для тебе, при спробі його адаптувати ти завдаси собі шкоди.
Темп -  швидкісній, ритмічний показник здібності адаптувати вакансії.
Вороже поглинання - захоплення чужої вакансії яка вже кимось адаптована. Вторинна адаптація, яка відбувається через крадіжку або грабіж.

Як все працює. Традиційно примітивні свідомості навіть гадки не мають про що тут йдеться,  якщо вони якимось дивом і прочитають цю статтю, їх недогризок розуму не буде спроможним сприйняти що воно таке.
Вони живуть у системі де є затерті вакансії, за які потрібно вбивати. Вони живуть за ретро правилом що виживає найсильніший, так і не зрозумівши, вибачте за каламбур, що цією планетою рулять розумніші, не леви, вовки та носороги - а слабенька але розумненька лиса абізяна.
Таким чином, поки вони змагаються за крихти з панського столу, ти, нормальний, до того всього цирку на дроті, відчуваєш природну відразу. Тебе воротить від цього способу життя, бо ти підійшов до дверей які ведуть у інше життя. Все що тобі треба для цього останнього кроку це побачити вільні незаймані вакансії, обрати з них свою, адаптувати її та нарощувати темп.

Існує також один неприємний момент який є гострим у нашій країні, де тупе било, фанати руССкава міра, привели до влади кримінал. В Україні у людей забирають їх справу. Ситуація ще гірша ніж у 90х, бо кримінал і влада об'єдналися. Тому випадки ворожого поглинання є правилом, а коли цього нема - винятком. Це не дуже сприятливе середовище, і тут ти маєш перевірити себе, дійсно ти зробив крок вперед, чи ти досі "тварьдрожащайа. Це не те щоб якийсь фанатизм чи самонавіювання, це саме те що я називаю Темпом. Якщо адаптація твоїх вакансій не є для тебе чудом, а ти вже маєш непоганий тем, бо ти напівБіг, ти стаєш недосяжним для цих голодних псів, бо ти існуєш у іншому вимірі. Це тяжко зрозуміти якщо не пережив, але у тебе є всі можливості приєднатись до тих хто за фінішною рисою живе з природною посмішкою на обличчі.

Як то кажуть вєлькам ту зе Клюб.