Коли тебе питають у дитинстві - "ким ти будеш??" відчуття від того бувають різні. Іноді ти натхненно та замріяно ділишся своєю метою, іноді такі "блядські питання зайобують©"
Але мало хто усвідомлює як його засмоктує та як твердіє на шиї цемент буття. Ось ти безтурботна малеча, один крок і ти депресивна школота, ось наче ці муки врешті решт скінчились але ти йдеш у коледж.Ти вже дорослий, тобі можна займатися сексом, але ти студент - нижча ланка соціальних сходів, гірше за тебе лише солдат. Але і це минає, ось начебто все, здрастідорослаяжизнь, а тобі треба десь заробляти на шмат хліба. Сумно.Мене завжди захоплювали
