Не хочу

Зараз буду бити бронебійними, тому "чакри" позакривайте собі, чи що там у вас. Якщо вам стане погано під час читання припиняйте, та йдіть чинитися, як ви там чиститись. Це офіційне попередження, пильнуйте себе.
 Ось така вам ненав'язлива мелодія для читання.
  Текст песни от megalyrics.ru
Я не просив щоб мене народжували у цей світ, мене не питали. Він мені відверто не подобається. Тому коли я доповзу до того хто це все вигадав, він дорого мені заплатить, повну ціну. А я доповзу. Це знають всі, хто хоч трохи може бачити Долю.

Я не хочу так жити.
Я не хочу бути першоклашкою яка раділа життю, та яку у школі якийсь виродок штовхнув об батарею, і розсік шкіру на голові, штовхнув просто так без причини, тому що він більший. Я не хочу бачити його нюні, чути його вибачення, коли він злякався та усвідомив що за цей вчинок прийдеться заплатити.
Я не хочу бути беззахисним хлопчиком на якого начхати всім, включаючи батьків, який опинився в кріслі у довбойоба дантиста, який сплутав кореневий зуб з молочним та вирішив видалити його без наркозу, скручуючи дитині руки та принижуючи хлопця що він капризний як дівчина коли той корчився від нестерпного болю.
Я не хочу бути підлітком, в якого засадили шприц з великою гострою голкою, сповнений шаленого гормонального коктейлю незнайомих йому до того почуттів. Який ламаючи собі крила, намагався знайти Любов, залишаючись один на один з невідомим, не знаючи що йому робити - "гвалтувати п'яну сусідку, купляти шлюху, або різати вени.
Я не хочу у двадцять років бути гуманітарієм, змушеним ставати успішним бізнесменом, бо за ті купони не можна бути ситим. Я не хочу щоб бандити які вкрали результати праці цілого колективу надсилали братішок, які намагались залякати ставлячи до скроні пістолет. Я не хочу бачити як їх пов'язали хлопці з шостого відділку і вони молили пробачити їх. Я не хочу бачити їх огидних жінок що приходили зі своїми личинками вмовляти щоб забрали заяву, бо в них скінчились криваві гроші.
Я не хочу вірити в бога, якого як завжди нема, який любить промовчати та зробити гарну міну при поганій грі. Богу якому я віддавав останнє щоб побудувати церкву, щоб спасати "загиблі душі, а мені вмикали проценти за прострочений борг.
Я не хочу воскрешати померлу людину, яку я знайшов замерзлою у снігу, знаючи що вона все одно загине.
Я не хочу чути жінку яка на колінах благає про допомогу, бо їй нема до кого звернутись. Бо її чоловік втратив розум, та катує її на очах їх дітей, заганяючи їй голки під нігті, та притоплює у ванній. Не за себе просить.. за дітей. Я не хочу бачити як ту тварину "безсудаіследствія" у Глевасі перетворюють на овоч за декілька уколів, та жінка з тими діточками не може повірити що хтось їй допоміг, та вона може знову жити. Як вона тиче той кульочок з яблучками на подяку, бо в неї зовсім нічого нема за душею.
Я не хочу щоб моє прекрасне кохання, колись соромилось того що вона вже не така молода, та приваблива для мене, зафарбовувала сивину, та з сумом дивилась на себе в дзеркало, як вона неспинно перетворюється на карикатуру людини, приміряючи на себе роль "стильної бабусі".
Я не хочу народжувати дітей щоб якесь мажорне бухе мурло яке їде з блядями зі свого гидотного афтапаті на червоне світло, збило їх на переході. А потім совало свої брудні в крові та гівні купюри, "братанпрості". Я не хочу бачити як ріжуть його на шматки в його же гаражі, з посмішкою "братанпрості"

  Я не хочу цього всього, воно мені нецікаво, не гріє душу, воно мені НЕЦІКАВО. А той кому це цікаво, вже чекає як я за ним прийду. Я буду безкінечно довго брати з нього, або неї, мені байдуже, платню за кожну "шутку юмора" яку вчинили наді мною та людьми у цьому цирку.

 Колись в одній із своїх мандрівок духовним світом я потрапив до цікавенького місця. Місця де збирається весь біль, страждання людей. Такий собі океан чорної як нафта енергії у якому не  замовкають крики. Наче живе місиво з тих всіх страждань. Там всі.. діти яких гвалтували педофіли, та ті померали від жаху та болі, абогмовчав. Беззахисні жінки, матері, кохані яких замучили маніяки, абогмовчав. Українці яких "совєти" морили голодом цілими селами, абогмовчав. Євреї яких фашисти мордували у концтаборах абогмовчав і сміявся.  Всі жертви "високих шутникофф" йдуть у те місто, бо енергія їх настільки важка, що вони навіть після смерті не можуть отримати мир у серці, зачепиться деінде, у кращому шарі. Вони кричать та захлинаються у відчаї який не відпускає їх ніколи. Такий собі величенький океан болі.
Ну як вам відомо я плавати люблю, та я пішов поплавати у той океан. Якби хтось справді міг бачити мене у 4д, то побачив би, що мої кінцівки досі у тій нафтусі. Я хочу нею трохи помазати цього аффтара цікавої лотереї, як співають, великого "шутника и весельчака".

 Коли мені кажуть про ад, я сміюсь вголос. Я був в місті значно гіршому за ад, я там вижив, не захлинувся у тих чорних очах які дивляться на тебе з невимовною болю та питанням за що?? За що з нами так вчинили??!! А тобі нема чого їм сказати.. ти можеш тільки зі всіх сил, які у тебе лишилися, стриматись, щоб твої очі не перетворились на такі самі.

Тихесенько іду собі по всесвіту.. бо знаю куди мені йти, дехто навіть намагався стати у мене на шляху, ги-ги.