Звіт

Думав у цьому році нікуди не їхати сконцентруватись на внутрішніх переміщеннях із однієї точки простору в іншу. Але серце підвело, не стримався рванув на травневі до моря.

Визволяємо Київ від киян)). Шоста ранку їду на окружну, звідти на Південь.

Шлях на Крим весь в жовтих кульбабах, досить симпатично.

 Дорога була як кажуть без цвяха та жезла, втім як завжди.

 Мирний атом)) поки що мирний.

Природа порадувала, під Першотравенськом десь за п'ятнадцять хвилин мав містичні події. Спочатку дорогу перебігла косуля, топив за сотню, та й вона бігла щодуху, потім зправоруч по узбіччю зі мною намагався бігти навипередки здоровезний русак, а вже через декілька хвилин зліва на зустріч теж по узбіччю повзла товстенна гадюка, чорна така. 

Шукав де сісти пообідати, усі міста відпочинку були засмічені бидлотуристами. Не розумію нащо там сміттярки робити, вони ж закидані.. нехай з собою сміття возять, або штраф 1000 уе.. А то всі кидають, вітер, звіри розтаскують.. жах. Знайшов таки живописне болітце, яке приватизували дві качки - нирки. В них любов та голуби)) ні, "уточкі. На світлині майже не видно. 

 Далі вже почався південний колорит та традиційна закупівля раків у селі Ракове))

ціна не найкраща, за 200грн/кг можна і у Києві Сіванських голубих купити, але традиції діло святе. Тих раків ми якраз і приговорили з приятелями, яких я зненацька зустрів у Коктебелі, бо як відчував взяв 4 кіло. 

Скоро вже півострів, неясно з яких ділов автономної республіки, на горизонті з'являються гори

Перша зупинка, та шалений алкодайвинг у Коктебелі. 

Перший Світанок зустрічаю у морі, хтось з друзів навіть намагався зафотати, наївні)) кажу ж Барму фотоплівка не фіксує.

Потім були Судак, Новий світ, та Повільна дорога додому з заїздом у козацьке село Мигія, так і хочеться сказати Магія.

Відпочинок видався відмінним, хоч і не було від чого відпочивати)) Море тепле. Купався багато. Народу мало, їв в основному татарську кухню, нічо така всілякі шурпи та супи, величезні забувся як їх типу вареників з луком та бараниною. Радий що поїхав сам, бо ніхто не нагружав своїми вібраціями, тільки я та природа, достатньо було шаленої ночі у Коктебелі)) 

Приїхав до дому та не можу натішитись рідним стінам, як тебе не любити Києве мій))

Псю: завтра закину трохи більше світлин на фейсбук: 

http://www.facebook.com/profile.php?id=100003783223941&sk=wall