Психологічний портрет нації

Хто такі українці?? Яка історія та характер цього народу?? Про це все, ми поговоримо сьогодні.
Серцем нації є Київ - древня столиця колись могутньої Київської Русі, сьогодні - столиця молодої держави Україна. Київ був завжди, ще за часів кам'яної доби, на схилах Дніпра жили люди які творили, закладали духовний фундамент нації, трипільська, черняхівська, змінювались культури, змінювалась мода на одяг, кераміку, але попре все це українці були, є і будуть нацією яка визначає світовий, планетарний перебіг подій.
Так само як Ціолковський - нащадок гетьмана Наливайко мріяв про космос, мільйони українських хлопців та дівчат штурмують сьогодні Всесвіт, прагнучи своєї мети, свого людського щастя.
Але для того щоб зрозуміти психологічний портрет нації нам потрібно не тільки дивитись у майбутнє, нам конче необхідно подивитись назад, зазирнути у минуле. Бо ми, люди існуємо на засадах своєї історії.
Були славетні часи коли українці, Київське та Чернігівське а потім Галицьке князівства визначали геополітику Євразії. Про білу націю писали греки, захоплювались індуси - ми були носіями духовно, науково  та культурно прогресу, високорозвиненим народом. Київ був центром світової торгівлі, опорним пунктом шляху "з греків до варягів".
Темні часи почались з приходом до влади байстрюка, незаконно народженого Володимира так званого Хрестителя, який з метою узурпації влади почав методично знищувати духовність давньої Русі. Попри брехливі, біснуваті інсинуації імперських дрочерів, ці події стали початком кінця. Втративши духовний стрижень, з імпортним б-гом нація перетворилась на мутанта який висрав світову вісь зла - Російську імперію. Яка за всю свою історію зробила стільки зла слов'янам, скільки навіть у думах своїх не могли зробити найзапекліші вороги Русі.
З тих самих пір історія нації перетворилась на історію постійної війни світла наших душ з темрявою брехні, крадіжок, бандитизму, кровожерливості, інших атрибутів Раши від яких жахається весь цивілізований світ. Сьогодні русичами, які раптово стали "руССкімі лякають дітлахів.

Сучасна ментальність українців заснована на основі 400 річного лиха. Саме тому багато хто з українців фокусує свою увагу на стражданнях нашого народу, не розуміючи що на такому слабкому дусі не розбудувати країну, шмарклі та ниття - поганий цемент для майбутнього.  Але у цього ниття є реальні причини.
З тих самих пір як була зруйнована перша в світі реальна демократія - Козацька Рада, Україна остаточно опинилась під п'ятою двоголового півня. За цей час неодноразово переписувалась історія. Українська культура, яка була загнана у кут альтернативної,  народної, неодноразово опинялась під забороною. На державному рівні розроблялись циркуляри спрямовані на знищення будь яких згадок про велике минуле слов'ян. Нас намагалися і досі намагаються перетворити на націю тупих рабів. Націю штучно перекроювали під гівно-еуропейські стандарти ідіотських французьких гаркавих перук та іншого "датського" кацапізму. Цілеспрямовані спроби перетворити великого білого Русича на хохла полудурка для якого повинно бути за честь хапати недоїдки з панського столу і досі є головною політтехнологією мракобісів.
За часи радянської влади Моск-off-ська імперія зла  нанесла остаточного, нищівного удару нації, вчинивши геноцид українців.

    

Від нації залишились останки. Ті хто міг чинити опір загинули, не всі з них залишили нащадків, вижили лише ті хто підкорились або були зрадниками які очолювали посади у новому кривавому режимі. Це дуже важливо усвідомлювати. Це є генетичне обґрунтування сучасної "п'ятої" колони, яка є головною загрозою, причиною всіх негараздів нової України.

Виходячи з переліченого спробуємо намалювати психологічний портрет сучасних українців.
Умовно їх можна поділити на два типи. Тих хто прокинувся та починає усвідомлювати те що відбувається навколо і тих хто досі знаходиться у кривавому кошмарі, сприймаючи реальність крізь призму винищеної душі.
Такі прості речі як:
Мова, українська для українців.
Звільнення від культури "русскава міра" -  тюремного шансона.
Розуміння того що бездумне споживацтво не є ціллю існування людства.
Вишиванка - то не є ознака фашизму.
все це зрозуміло для людей зі здоровою психікою, але не є очевидним для хворих.

Спробую пояснити на прикладі. Уявіть ситуацію. Альоша, хлопчик у якого батько - вбивця, злочинець, москаль з НКВД, який замордував патріота, батька його однокласника. Мати хлопця, жінка ката, знає про це, але мовчить хоч і українка, боїться. У Альоши є приятель, батьки якого теж українці, але сцикуни, мовчать, бо знають що якщо почнуть потякати то замордують і їх. Ну і є син померлого патріота - ворога комуністичного "народа, якого всі тролять у класі, вчителя і діти. Якими виростуть ці люди?? Спробуємо подивитись на це з боку психології.
Син ката виросте людиною яка ненавидить все українське, адептом "расійського міра" в Україні. Бо інакше йому треба буде визнати провину батька, мовчазну зраду матері, і те що його життєвий успіх є наслідком пролитої крові титульної нації. Це дууже важко визнати, насправді болісно. За великим рахунком він і не винен у злочинах батька, бо був дитиною. Звісно він буде стверджувати що немає різниці на якій мові споживати, казати що не треба нічого змінювати, бо так склалося історично, російська - це мова пізнесу.  Син замордованого патріота в сучасних умовах стане сином героя, буде пишатися батьком, на всі свята вивішувати жовто-блакитного прапора, наб'є татуху -тризуб та буде намагатися будь яким чином обісрати "успішного сина ката, помститися за батька та дитячі образи. Але не будемо забувати що він дитина з травмованою психікою. І є третій син - син сцикунів які адаптувались, та відмовчувались. Він психічно здоровий, був вихований у сприятливих умовах. Його батьки виховували його у любові до української пісні, у нього бабця та дідусь в селі розмовляють українською, і хоча він виріс при комуняках, любов до нації у нього є природною, генетичною необхідністю. Вам зрозуміло до чого я веду??
Так!! Сучасний психологічно-политичний портрет українця складається саме з цих трьох чинників. Ми маємо гостру патріотичну складову яка є фрустрацією, реакцією на біль та стражнання, ми маємо здорову природну симпатію до своїх коренів та пострадянську відрижку - п'яту колону. Вибір нашого майбутнього буде за тим хлопцем батьки якого терпіли приниження заради життя.
Але це ще не все, до цього портрету треба домалювати, що ми краще всіх співаємо)) те що наші дівчата найгарніші в світі. На стіл покласти рясними шматочками порізане сальце, вареники зі шкварками, тарілку смачнющого борщу, ну і нехай буде пляшка холодненької горілки та хрустких огірочків. Якось так:

Я вірю що врешті решт все у нас буде гаразд, і ми повернемось у свій природний стан нації щасливих людей, чого і вам бажаю, шановне панство.