Ніхто не любить хвальків, окрім мене, мені вони подобаються як артисти. Як людина вихваляється я можу дивитись годинами і чим більше брехні тим цікавіше. Але якщо подивитись на це явище комплексно, ми побачимо що всі люди в певній мірі хвальки. Хтось
вихваляється мізками, хтось дупою, сантиметрами, кількістю лайків чи кількістю дипломів, свідомо чи ні ми вихваляємось бо нам це до вподоби. Особливо в часи соцмереж кожен працює собі самопіаршиком на пів ставки.
Чим насправді не соромно вихвалятись?? ящітаю, що не соромно розповідати про свої життєві надбання - досвід, навички, все те що робить тебе і мене людиною з великої літери Л. Та тут вже і не вихваляння виходить бо про досвід розповідають детально, це вже наче обмін якийсь.
Добре. Коли людинка щось розказує, нестримні сатанисти намагаються спокусити бідосю, мовляв яви нам гадьониш, що ти син убожий. Тут два варіанти, або доведуть або нахпошлють. Я за правило роблю п.2, бо огидна ота "доведена повага, коли людина яка стартує з спроби принизити тебе раптово починає тебе поклони бити, наче вона тобі дозволила бути тим хто ти і так є без її оцінювання. Але то таке.
ТАк от.. чому люди які намагаються продемонструвати свої можливості роблять це по різному?? Бо це все різне кеп)). Подивимось варіанти в контексті калдаффства.
1. Людинка хвилюється.
2. Людинка невпевнена
3. Людинка важко робить
4. Легко та красиво
5. Конфуз, фак-ір був п'яний та фокус не вдався. Срач, розбори, приниження та виправдовування.
Будь яке хвилювання пов'язане з одержимістю. Це звучить гротескно але на факт не впливає. Що відбувається?? Наприклад людинку донбасить встати перед аудиторією. Це такий собі рубіж, коли всі твої "демони жили тихесенько в своєму кублі, але раптом їх витягли на світло. Їм сцикотно, це відчуття передається твоєму Его і тому тобі теж сцикотно. Але спитай себе чому?? Відповіді на це нема, нема причин хвилюватись, боятись уваги людей, це навпаки дуже вигідно знаходитись в центрі уваги. Оті духи які бояться вийти на світло дуже слабкі тому їх супротив легко долається волею.
Коли хвилювання викликане невпевненістю, це трохи інша одержимість. Якщо хтось невпевнений є тільки одна причина - брак досвіду. Людині досвідченій нема чого хвилюватись, вона шарить. Коли людині бракує досвіду а перед тим вона збрехала що майстер 80лейвелу, тут вже є причини для хвилювання - тебе визнають брехунцем, а це типо не круто у суспільстві. Що парадоксально - брешуть всі, але оце викриття брехуна якийсь самодостатній процес. Подолати невпевненість можна двома шляхами, придбати досвід та/або позбавитись духа який тебе донбасить.
Іноді бува таке що людинка робить але дууже важко виходить. Причина цього - праця нижніх сварг. Вони хоча і потужні але важкі. Коли хтось має навичку, робить це легесенько та красиво, значить він підняв свою навичку з нижніх на верхні сварги.
Є такі йогоідіоти які стверджують що сварги (чакри) треба підключати бо вони вимкнені. Йолопи не розуміють що якщо б хоч одна сварга вимкнулась, людина автоматично миттєво померла.
Ну і останнє. Демон-страція закінчилась епічним фейлом. Про що це говорить?? По перше всі тупі вболівальники будь чого мають дві примітивні реакції, або олеоле або фууууу. Таке є, бо всім їм похуй про що йдеться насправді, виграла"їх команда в гандбол чи програла, їм просто хочеться подуріти. Світ значно складніший. Якщо людина профі а у неї не вийшло, це нічого не значить бо передача досвіду вже відбулася, просто торт втратив вишеньку на верхів'я. Таке буває. Всі інші випадки пов'язані з профанаціями, знецінювати профана чи ні, вирішувати тобі. Особисто я не бачу у цьому потреби, тим більше плигати йому двома ногами на лице. Ця людина сама вже осоромилась, її важко ще більше осоромити. Тим більше що цькування це доля шакалів.
Наснаги панове.
Немає коментарів:
Дописати коментар