Творчість або руйнація

Коли у далеких та лихих дев'яностих ми
розробляли нову соціальну модель для людства, всі були чимось зайняті. Хтось борсався у древньому, смердючому лайні про богодиявола, які начебто ведуть непримиренну боротьбу за душі людей і ніяк те простирадло не перетягнуть на себе. Хтось створював теореми про те що головним прагненням людини є прагнення до смерті. Хтось в черговий раз доказував затерту до дірок аксіому що головним чинником розвитку є конфлікти, ворожнеча та моральне і фізичне знищення один одного.  Хтось випадав у осад та вигадував цікаву казочку про те що коли ти не будеш вживати м'яса, повернешся у стан травоїдного та у містичному наступному житті ти не перетворишся на тигрика або вовчика. Тигриков повинищували, богодияволів теж, на альф дрочать значно менше і якось непевно, а у фаворі сьогодні гугловські цифрові задроти. Які нікому не потрібні насправді, бо від тих інтернетів, соціалочок та сумних додатків до додатків всіх вже нудить. Ну а більшості, як тоді, так і сьогодні, завжди, було і буде на все похуй.

А ось наша непомітна для грубого світу праця дала перші сходи. Пройшло всього два десятки років, але людство вже не просто задумується, вже робляться перші кроки в адаптації нашої моделі.

У чому її суть?? Всього два пункти, які повинні повернути еволюцію раси у інше русло.

1. Замі-нити конфліктну природу людини творчими здібностями.
2. Замі-нити внутрішньовидову конкуренцію на розповсюдження.

Як це виглядає у житті?? Тобі ніхуя не треба робити щоб вижити, у тебе і так все є. Закостенілій свідомості це важко уявити, тому просто повірте що ця вся дурна гра в роботу та зарплату підтримується штучно, бо цей сцікливий світовий уряд, тупо бздить переходити з економічної моделі на соціальну. Продуктів зараз виробляється значно більше ніж людство здатне вжити.
Так от, якщо тобі не треба буде харитись з приводу де жити що вдягти та що попоїсти, у тебе не залишиться за що конкурувати, сексуальна конкуренція теж трансформується. Тоді виникне питання що робити, бо не буде питання хто винен. От тут ми і підходимо до головного козирю - все що залишиться людині це творчо самореалізувати себе, своє бачення всесвіту.
Залишиться остання проблема, як визначити чия творчість є кльовою а чия лайно.
Фішка у тому що не треба визначати, просто замість того щоб бити горщики один одному людство буде їх відкладати, кожен у свій бік, спочатку тут а потім у космос.

Ще раз нагадаю що ці моделі потрохи вже працюють, а далі буде тіко гірше, так що їжте не заляпайтеся))

На цьому наш гуманітарний борг людству, яке нас народило, вичерпаний.