Нєдєлайтємнєбольнохаспада

Якісним та безповоротнім ривком у моїй еволюції був період, коли я зрозумів що людина це "сложнийбіоробат©"
 Тобто, я зрозумів що я машина,
 як співає  класик:

  Ти i я - щаслива сiм'я,
  Бо ти машина i я машина
  Може твiй, а може твоя, моя єдина,
  Налий бензину й кави

 Це одкровення мало містичне забарвлення, але призвело до того що я немістичненько так пішов до інституту психології та отримав другу вищу. Як казав старина Фройд, рівень психолога визначається рівнем його самоаналізу. Звісно я почав працювати з тим що болить, так кеп, це були пошуки причин та наслідків душевного болю.

Треба сказати що у юності психіка була в гімно. Я дууже сильно ненавидів совок, батько загинув, матері я був пох *може це і на краще* постійної дівчини не було, коротше депресивний соціопатичний тип. Одного разу навіть були думки, покінчити з собою. Коли я почав себе від цього всього лайна вичищати - роботи було багацько.
Я така гадина що якщо вже берусь за щось, то мене не зупинити, так і в цьому питанні, дійшов до верхнього лейвела, кореня всіх зол - танатоса, по дорозі порубав голови всім монстрам, все коротше порішав. Зараз я не знаю що таке депресія, та не пам'ятаю коли вона у мене була востаннє. Вже навіть не згадаю, коли я в останнє за тією депресією сумував. Навіть тоді коли у мене сталося, *маю надію* остання сердешна драма, я якось пережив її на легких нервах, без диипу.  Все, це була сторіофмайлайф, далі буде роздача слонів.

Чому людина приховує свій внутрішній світ?? Глибокі почуття, не має значення позитивні вони чи негативні довіряються тільки близьким, а дещо взагалі нікому. Навіть якщо це не скелети у шафі, а просто щось інтимне. Правильно, людина приховує це бо не хоче стати жертвою маніпуляцій, підпасти під осуд, або стати ціллю у набігу низькочастотних тролів. Людина не хоче щоб їй робили боляче.

Проблема у тому, що це не працює.
По перше, бажання приховати породжує контрбажання комусь довіритись та розповісти. Добре якщо трапиться психолог, який повинен зберегти та поховати всі твої таємниці у своєму серці, і добре якщо цій психолог буде добрим)) У всіх інших випадках, людина яка комусь довірилась, стає жертвою зради. Зрада б'є дуже боляче, все це помножується на внутрішній душевний біль, це все нестерпно та зводить людину з розуму.
По друге, сам механізм витиснення, не є ефективним, це як наша медицина яка лікує наслідки а не причини. Все до чого веде витиснення - це до чергового катарсису. До чергового емоційного вибуху, справитись з яким самому дууже важко, так, бо це ти вибухнув, альоша.

Взагалі, давайте будемо чесні, поки існує внутрівидова конкуренція, будь яка людина не може почувати себе захищеною у суспільстві, бо зроби крок у бік, і ось тебе вже хуярить вся маршрутка))

Суть

Проблема душевного болю знаходиться в зовсім іншій площині, АБСОЛЮТНО ГЕТЬ ІНШОМУ вимірі ніж соціальні стосунки. це дууже важливо усвідомити. Провокується душевний біль в соціумі, але існує в іншому, далекому від соціуму енергетичному шарі. Перечитай це 100500 разів поки не дійде. 
Людина сама собі спричиняє біль. 

Візьмемо класику - скелет у шафі. Колись ти зробив помилку, через ту помилку ти страждав, тобі було боляче, ти це приховував. Або ти став жертвою насилля, або приниження, ти намагаєшся про це забути бо тобі боляче про це згадувати. Ти знов це приховуєш, присипав землею, притоптав і думаєш що все, ці мертві вже ніколи не повстануть))

Помилочка, ха-га!!)) Твої мерці живі, і будуть жити з тобою все твоє життя, і чим більше ти їх закидаєш землею тим сильніші вони стають, бо їхня сила - "сила землі ©" *ги-ги*

Що робити.
Не треба боятись страху. Не треба боятись болю. Не треба від себе приховувати правду. Казати людям чи ні, вирішуй сам, це політика, але собі не бреши.
Всіх тих мерців по одному, (навіть якщо там не поодинокі, а суцільна братська могила) треба за ручку вивести з темряви на сонце, та спалити їх у полум'ї своєї волі.

З одного боку все дуже просто, з іншого це болісний та не дуже швидкий, емоційний процес. Саме тому послуги психолога коштують недешево.

Наснаги любчики))