Титанік, куди пливеш??

Десь років п'ятнадцять тому у мене з'явився перший пейджер, який дуже допомагав у бізнесі. Це була своєрідна революція зв'язку, народження його високосте Короткого Повідомлення, батька онлайна, дідуся Твітера. Я міг швидко реагувати на події, тримати так би мовити руку на пульсі. Моя секретарка скидала мені кожні пів години "вєстіспєрєдавой, якщо я був поза офісом. Зараз таке є нормою, але тоді це був новий вимір. Мало хто пам'ятає як безпорадно почуваєшся, коли людини немає біля стаціонарного телефону і дзвонити можна тіко в рейку)) Чого варті були побачення)) я прийшов, тебе нема. Така собі романтика за межами цифрового століття. 

Потім було ще два пейджери, потім з'явились перші мобільні, ті що не автомобільні)) рації з виходом у телефонну мережу, всяке було)) Все це дуже захоплювало, ми платили тисячу доларів за примітивний телефон який коштує сьогодні 100 грн, та ще стільки кожного місяця - абонплату за стільниковий зв'язок. Пам'ятаю скільки емоцій було коли з'явились EMS
 Я не особливо замислювався тоді над тим, що це були перші кроки у безодню. 

Пройшло всього нічого і ось, людство нестримно змінилось назавжди. Сьогодні кожен студент "прохладнойжизнє, має постійний доступ до мережі зі свого смартфону.

Тобто, будь якої миті ми можемо отримати відповідь на будь яке запитання, якщо та відповідь є в інтернеті. Це щось таке містичне, майже як Біги, всезнанні та всевидющі на YouTube))

За 15 років ми опинились в іншому світі. Людство увійшло до води до якої не можна буде увійти вдруге, хіба що тільки вийти. 

На сьогоднішній день існує технологія, яка за рахунок сигналу з мобільних веж, дозволяє бачити все що відбувається будь з ким, навіть за стінами, у режимі кіно. Якщо переглянути збережені данні то можна побачити хто де був та що робив тиждень або місяць назад. Секретів більше не існує. 

Я не хочу казати щось у вигляді оцінювання, типу добре це чи погано, все що я хочу сказати, що людство у сенсі "до інтернету" більше не існує. Як що десь і є залишки минулої розкоші, природного існування людини у просторі, це теж скоро зникне. 

Чи хочемо ми цього?? Так, я питаю тебе і себе. Чи хочемо ми жити у цьому новому світі, чи можемо ми йому довіряти??

Якщо прийняти за основу, що ми розвиваємось не тільки технічно але культурно та соціально, начебто нічого поганого у тому нема. Але давайте подивимось правді в очі, чи існують сьогодні політики які є чесними людьми?? Чи існують сьогодні корпорації які є соціально та екологічно відповідальними?? Відповідь - НІ. 

Я неодноразово писав про те що людство розділиться врешті решт на тих, хто відмовиться від кібернетизації та тих хто втратить все людське, включаючи тіло і душу. 

Сьогодні ми стоїмо на розі цих двох доріг і кожен робить вибір за себе. за своїх близьких.  Не має значення, свідомий цей вибір, чи хтось проковтнув пігулку, не задумуючись що воно таке.

Особисто я голосую за природний шлях для Людини.