Спонтанно вчора ввечері вирішив піти у похід. Прокинувся о п'ятій, розробив маршрут, підготувався. Пів на дев'яту подзвонив бойовій подрузі. У лісі були в десять.
Поздоровкались з духами попросилися у гості, рушили. Перший відрізок пройшли на одному подиху, вийшли на трасу, заглибились у ліс. Який по мірі віддалення від людей почав потрохи оживати. Основне випробування йти напролом, хто ходив той знає, навіть по тваринним тропам йти значно легше, бо так як ми йшли.. наче скрізь стіну. З незначними труднощами але знайшли об'єкт знятий зі супутника. Нас чекав приємний сюрприз - це була покинута у самісінькому серці ліса військова частина. Хоча я разраховував на що завгодно, хоч на руїну якусь.. Отримав масу задоволення від досліджування. У приміщені у підлозі були приховані клади які хтось вже вскрив *всьоукраденодонас*
Зафігачілі там солідний перекур, з бутерами, та далі в дорогу. В лісі повно ожини та ліщини. Наїлися до пупа, людей ніц нема, ліс справжній, з мавками та Щезником. Який, падлюка, вирішив з нами погратися, десь за три кілометра до кінця маршруту почалися глюки, став гадьониш нас водити. Я можу відчувати магнітне поле Землі , *ходячій компас))* але тут почалося, Щезник почав мельтішити поміж дерев та доводити мене до картографічного ідіотизму))
Ну я собі посміхаюсь, мовляв пограйся дикун, але чую що щось не те, звірився з компасом, а ми вже намахали нехиле коло.
Ну думаю що робити..
Завалити його, мені сірому, як два палці аб ас-фальт, але ж якщо це зробити, то ліс захворіє, а цього я не можу, бо люблю його дуже.. ну думаю буду бити його по Звичаю. Почав валати на весь ліс матерні частушки, та рубити крапиву та малину, хащу в яку нас цей негідник запроторив.
Це спрацювало, ліс зразу затих, зачаївся а з ним і його Хазяїн. Навіть якісь жалісні мотиви від нього вловив. Чи то вибачався..
У вигляді вибачення Лісовик загнав на нас гарнюню косулю, така тварина красива що я рот відкрив та забув про той фотик, потім орел злетів поруч, десь метр у розмаху крил. Потім гриби знайшли, хоч і не сезон. Спочатку вийшли на тваринну тропку, потім на людську, і о диво вона як раз йшла у нашому напрямку. Хоча і вбили ми на ті блукання більш за годину, все закінчилось дуже пристойно. Я навіть йому дарунок залишив - "понюшку дорогущого імпортного тютюну. НАче сподобалось Дідьку. Попрощались з лісом, та по конях - наберлін!!
Більше світлин тут - http://www.facebook.com/media/set/?set=a.170486559754117.40566.100003783223941&type=1
Живіть насичено, поки живі.
Маршрут невеличкий десь 10 км, тому вирішив ускладнити та піти навпростець до сердець, як співає ротом наш співучий ректор. Хто знає що таке продиратись скрізь ліс помножить ті десять сразу на два мінімум. Основне завдання розвідати таємничій об'єкт Хз. (обведений колом), там заплановано розбити бі_івуак та влаштувати невеличкий пікнічок.
Поздоровкались з духами попросилися у гості, рушили. Перший відрізок пройшли на одному подиху, вийшли на трасу, заглибились у ліс. Який по мірі віддалення від людей почав потрохи оживати. Основне випробування йти напролом, хто ходив той знає, навіть по тваринним тропам йти значно легше, бо так як ми йшли.. наче скрізь стіну. З незначними труднощами але знайшли об'єкт знятий зі супутника. Нас чекав приємний сюрприз - це була покинута у самісінькому серці ліса військова частина. Хоча я разраховував на що завгодно, хоч на руїну якусь.. Отримав масу задоволення від досліджування. У приміщені у підлозі були приховані клади які хтось вже вскрив *всьоукраденодонас*
Зафігачілі там солідний перекур, з бутерами, та далі в дорогу. В лісі повно ожини та ліщини. Наїлися до пупа, людей ніц нема, ліс справжній, з мавками та Щезником. Який, падлюка, вирішив з нами погратися, десь за три кілометра до кінця маршруту почалися глюки, став гадьониш нас водити. Я можу відчувати магнітне поле Землі , *ходячій компас))* але тут почалося, Щезник почав мельтішити поміж дерев та доводити мене до картографічного ідіотизму))
Ну я собі посміхаюсь, мовляв пограйся дикун, але чую що щось не те, звірився з компасом, а ми вже намахали нехиле коло.
Ну думаю що робити..
Завалити його, мені сірому, як два палці аб ас-фальт, але ж якщо це зробити, то ліс захворіє, а цього я не можу, бо люблю його дуже.. ну думаю буду бити його по Звичаю. Почав валати на весь ліс матерні частушки, та рубити крапиву та малину, хащу в яку нас цей негідник запроторив.
Це спрацювало, ліс зразу затих, зачаївся а з ним і його Хазяїн. Навіть якісь жалісні мотиви від нього вловив. Чи то вибачався..
У вигляді вибачення Лісовик загнав на нас гарнюню косулю, така тварина красива що я рот відкрив та забув про той фотик, потім орел злетів поруч, десь метр у розмаху крил. Потім гриби знайшли, хоч і не сезон. Спочатку вийшли на тваринну тропку, потім на людську, і о диво вона як раз йшла у нашому напрямку. Хоча і вбили ми на ті блукання більш за годину, все закінчилось дуже пристойно. Я навіть йому дарунок залишив - "понюшку дорогущого імпортного тютюну. НАче сподобалось Дідьку. Попрощались з лісом, та по конях - наберлін!!
Псю: тру сталкери ніколи не змінюють антураж відвіданого місця, але часто беруть до колекції сувенір)) ось така загагуліна, видає приємний мелодійний дзвін.
Живіть насичено, поки живі.
Немає коментарів:
Дописати коментар