четвер, 10 листопада 2011 р.

Отаке))

Сьогодні 09-11-11 день Мови..
Мене оце дивує коли кажуть "української", ги ги, типо ще якась є..
Так ось.. Зібралося тут на вихор вечірка, з тих спонтанних, які краще за сплановані.
Ну.. Почалась Поезія.
Одна дівчина, молода, але дуже талановита написала вірш. Хочу зберегти.

Істотні зміни, зміни.. хліб із кмином, чи родзинки?? 
Хіба стрибаємо в батуті.. 
Навіщо нам тримати вітер в ступі?? 
Куди пливе наш човен..човен. 
Ми всі вчимо нові слова, але думки ..
Колись туманом, злягались силою своєю, 
Давилися бажанням жити..жити. 
Вони хотіли відображення побачить, 
А ми писали згоди кров'ю.. 
Змагалися з любов'ю, побудували стіни, 
Але Вона нав'язливо топила наші мрії.


а це моє.
___________________________________________________

У тиху ніч, ліниві темні води, 
Несуть утрат моїх, нервові пелюстки. 
А я сиджу на березі і подих, 
Морозним інеєм торкається руки..
___________________________________________________

Под спелым небом
Утренней росой
Я прошепчу тебе
Четыре заклинания

Энторе домине
Пилотери селфой
Зиното сипери
Фисатия истанья

И ты проснешься
С солнечным лучом
На грани сна,
Почти неуловимо
Почувствовав.. касание плечем..
Моей любви глубокие приливы

Посвящение В.
20.05.10
BG
___________________________________________________

Курортне

 ЇЇ "улыбка" доволі липка, 
як дві "улитки" повзуть у рот. 
А я не знаю.. я ж не кохаю 
ні їхню мову, ні їх "ком-пот
___________________________________________________

Кубляться думки в гніздах тих голів, 
Що так не звикли думати, не хочуть. 
І нудяться вони там і мовчать, 
І боляче їм - думкам тим співочим.
___________________________________________________

Любов і Смерть, ці дві нахабні тьоті, 
Ідуть по людям наче трактори. 
Жниву свою збирають з крові-плоті 
А людям, що.. вони як ті вітри..

___________________________________________________



_____________________________________________________

Над сірим тлом, малюнком світу,
Пливуть тіней повільні риси.
Рядками наче з заповіту,
Минулого безжальні списи.
_____________________________________________________________

Зимове.

Зимовим ранком сніжна завірюха,
Стоїть навколо, наче дум стіна.
А я іду крізь неї, грію вуха.
Зігріти пальці там надії вже нема.

Вони як кісті білі, не зігнуться.
Не дасть їм ради рими сивина.
Лише б почути, димом затягнуться, 
Сніжинок тихий шепіт поглина.
_____________________________________________________

Ты ушел от начал
Не дойдя до конца. 
Ты сеял и жал,
Не имея лица

И когда прогремит
Золотая труба,
Ты закончишь свой путь,
Не оставив следа.
______________________________________________________


Туман.. це небо сходить долом,
Коли для неба стало мало неба.
Іду як ніж, крізь вулиці Подолу,
Крізь тишу снів, іду до тебе.

Нехай пожовклі сонні ліхтарі,
Нехай реклама - кольорова пастка,
Для душ пустих ці вікна застарі.
А я туман, не припиняй будь ласка.

Та сама Сірість - чесна, безтурботна,
Насичує мене, п'янким вином.
А я все п'ю і п'ю, невідворотна,
Ця тепла осінь нас врятує все одно. 
______________________________________________________






Немає коментарів:

Дописати коментар